Женевський торг на крові: як Трамп і Путін готують Україні “мирний” зашморг

Джерело:  Facebook -сторінка автора Московія вірна своїй тактиці терориста, “привітала” старт переговорів масованим ударом по нашій енергетиці. Сотні дронів і десятки ракет — це і є справжній non-paper Кремля: не документ, а ультиматум, написаний уламками трансформаторів і холодом у батареях. Це не “паралельні треки” і не “несуміжні процеси”. Це одна єдина стратегія: зламати нам хребет морозом, щоб у Женеві ми підписували капітуляцію тремтячими руками – не від ваги історії, а від температури у власних квартирах. Треба дивитися тверезо: те, що відбувається зараз, – це не пошук миру. Це торг за наш суверенітет, де Україна намагається залишитися суб’єктом, але її вперто тягнуть у роль товару. Трамп хоче швидко “продати” це своєму електорату як “успішний кейс”: зупинив війну, поставив галочку, поїхав далі. Путін хоче продати це своїм – як легалізацію дикої окупації: мовляв, світ визнав, що можна вбивати, грабувати і отримувати за це території. А справжня ціна цього “миру” – наша земля, наша армія, наша пам’ять, наші діти, наші мертві і наше право називати злочин злочином. Хто в кімнаті? У кімнаті троє. Але вагу в кімнаті мають двоє. 1) США (Віткофф і Кушнер). Трамп відправив своїх “рішал” – не дипломатів. Це люди, для яких Україна не є історією свободи, а є кейсом управління ризиками: як “закрити” війну з мінімальними витратами. Їхня релігія – дедлайн. Їхня мета – “швидко”. Бо “швидко” для Трампа важливіше, ніж “справедливо”, а справедливість – це завжди довго, дорого й незручно. І головне: “швидко” означає, що рахунок виставлять тому, хто слабший і кому болить. Це базова бізнес-логіка, коли гуманітарна трагедія переводиться в KPI. 2) Росія (Мединський і силовики). Вони прийшли не за перемир’ям. Вони прийшли за рештою Донеччини і печаткою, що узаконить мародерство. Їм треба не тиша в небі – їм треба папір, який перетворить злочин